Указ Президента України від 21 січня 1999 року N 42/99 по установленню святкування Дня соборності України був виданий Л. Кучмой.

З нагоди 90-ї річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та з метою належного відзначення Дня Соборності України Президентом України в цьому роцу був виданий наказ № 1158/2008 „Про відзначення 90-ї річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки”.
В цей день в м. Мелітополі будуть проходити заходи щодо відзначення Дня соборності України.

В нашому місті цій темі відведене особливе місце, адже Соборність України – одна з важливих тем історії України. Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою і неймовірно складною.

Слово соборність включає у себе єдність, і згуртованість. У слові "соборність" ми чуємо слово "собор". Ще великий український класик Олесь Гончар закликав: "Бережіть собори душ наших!".
Поняття "соборність" з’явилось у нашому науковому й політичному лексиконі порівняно недавно. Вона не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої нації - неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Ідея соборності стала загальнонаціональною мрією, невід’ємною частиною всіх українських визвольних програм наступного періоду. Величезні жертви, віддані на вівтар волі і незалежності, навчили українських патріотів всюди, куди б не закинула їх доля, бачити в своїх мріях і боротися за єдину соборну, вільну і незалежну Україну.

У січні 1918 року була проголошена Українська народна республіка (УНР), а на територіях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, утворилась Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
У грудні 1918 року лідери двох новоутворених держав у місті Фастові підписали договір про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю. Цей договір був урочисто проголошений в м. Києві на Софійській площі 22 січня 1919 року як злука УНР і ЗУНР. Той день увійшов в історію як День Соборності України.

Проте втримати незалежність та єдність України за того періоду не судилося: тяжке економічне та воєнне положення, взаємна недовіра політиків привела до катастрофи. Через декілька місяців після того, як було проголошено про утворення єдиної Української Народної Республіки, більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупувала Польща, а Закарпаття - Чехословаччина. Із завершенням революційних подій національно-державний процес припиняється на материковій Україні, але продовжується за кордоном, в тих державах, на території яких перебували в еміграції (екзилі) члени уряду УНР. Ідея соборності постійно жила у мріях українців. Святкуючи День Соборності 22 січня 1990 року, мільйони тоді ще радянських українців побудували «живий ланцюжок» від Києва до Львова, а декілька десятиліть потому український народ реалізував свою багатовікову мрію жити в соборній державі, проголосивши Акт незалежності України 24 серпня 1991 р.

Уряд УНР діяв в екзилі до серпня 1992 р., коли офіційна делегація Державного центру УНР на чолі з президентом УНР в екзилі М. Плав’юком прибула до столиці України м. Києва і на сесії Верховної Ради України 22 серпня урочисто склала свої повноваження перед Президентом незалежної України Л.Кравчуком.

«Акт Злуки» став реальним втіленням мрії українського народу щодо суверенної держави. З 1999 року, у відповідності до наказу Президента України Л.Д. Кучми від 21 січня 1999 р. № 42/99 День проголошення Соборності України, став державним святом незалежної України.