Час летить невмолимо швидко, проте не так швидко гояться рани в душах тих, хто його знав і любив.
Молодий, енергійний, а скільки було планів…
Дмитро Вікторович завжди поспішав, ніби відчував, що не встигне завершити все, що хотілося...
Ним зроблено немало справ, що знайшли підтримку та визнання громади.
Він любив життя, проте воно обірвалось на злеті, назавжди залишивши незабутній слід в наших серцях. Вічна йому пам'ять.