Роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України щодо застосування окремих статей Закону України "Про відпустки"

               Роз'яснення щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки 

              Лист Міністерства праці та соціальної політики України від  07.06.2007 р. № 181/13/116-07  

             Статтею 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Згідно зі статтею 10 вищезазначеного Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Але, якщо є факт ненадання щорічної відпустки у зазначений термін, це є порушенням чинного законодавства роботодавцем, а не працівником. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати їх (частинами або декілька разом), а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.  

         Роз'яснення щодо щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці 

         Лист Міністерства праці та соціальної політики України від  04.06.2007 р. № 174/13/116-07 (Витяг) 

             Пунктом 2 статті 8 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. N 7 (зі змінами згідно з наказом Мінпраці від 05.02.98 р. N 18), ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись. Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

       Роз'яснення щодо права у зв’язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною 

       Лист Міністерства праці та соціальної політики України від  06.06.2007 р. № 179/13/116-07 (Витяг) 

       Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про відпустки" за бажанням жінки або осіб, зазначених вище, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Крім того, час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (пункт 1 частини першої статті 9 Закону "Про відпустки"). Враховуючи викладене, жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку.