УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо декларування доходів державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

         Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну службу», особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі  і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім`ї. Особа, яка претендує на зайняття  посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім`ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

     Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.

       Пунктом 7 частини 1 статті 30 вищезазначеного Закону встановлено, що неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону є підставою припинення державної служби.

        Застосування статті 13 Закону України «Про державну службу» здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про застосування статті 13 Закону України «Про державну службу» від 11 серпня 1995 року № 641.

        Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, та державні службовці подають відомості про доходи, зобов'язання фінансового характеру та належне їм майно, передбачені статтею 13 Закону України "Про державну службу", у вигляді декларації.  

       Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 641, державні службовці подають декларації про доходи за місцем служби щорічно до 15 квітня за попередній звітний рік. Декларації державних службовців про доходи та осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, зберігаються в їхніх особових справах за місцем служби (майбутньої служби) і використовуються під час вирішення питання про прийняття на державну службу, просування по службі або її припинення.  

     Форма Декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 6 березня 1997 року № 58.

     За затвердженою формою Декларація про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця складається з 6 розділів: 

1.     Загальні відомості;

2.     Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами за відповідний рік;

3.     Зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном за відповідний рік;

4.     Відомості про нерухоме майно, що знаходиться в приватній власності;

5.     Відомості про транспортні засоби, що знаходяться в приватній власності;

6.     Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи. 

      Оскільки статтею 13 Закону України «Про державну службу» подання відомостей про нерухоме та цінне рухоме майно, а також вклади у банках і цінні папери передбачене лише для державних службовців першої і другої категорій, державні службовці, які займають посади, віднесені до зазначених категорій заповнюють всі розділи Декларації, а державні службовці третьої – сьомої категорій – лише І, ІІ та ІІІ розділи.

    З метою врегулювання питань щодо заповнення державними службовцями Декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, наказом Міністерства фінансів України від 9 квітня 2001 року № 175 затверджені Методичні рекомендації щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функції держави, декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї.

    Відповідно до зазначених Методичних рекомендацій, відомості, що містяться у декларації, є конфіденційною інформацією (з обмеженим доступом). Організацією, де працює державний службовець (до якої подана декларація), мають бути вжиті заходи для обмеження доступу до декларацій, а також встановлена система захисту для недопущення розголошення відомостей, що містяться у декларації.

    Декларація може бути піддана перевірці на достовірність підрозділами, уповноваженими відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією», а також щодо дотримання державними службовцями та особами, які претендують на зайняття посади державного службовця, податкового законодавства України та виконання податкових зобов'язань перед державою (стаття 67 Конституції України).

    Подавати декларацію за формою N 001-ДС зобов'язані:  

1. державні службовці;

2. посадові особи місцевого самоврядування;

3. депутати всіх рівнів;

4. військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), уповноважені на виконання функцій держави;

5. сільські, селищні, міські голови і голови районних та обласних рад;

6. судді, прокурори, слідчі, особи рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітники служби безпеки, посадові особи податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби, а також працівники апарату суду, прокуратури й інших зазначених органів, уповноважені на виконання функцій держави;

7. особи, які претендують на зайняття посади державного службовця;

8. особи, які претендують на зайняття посади посадової особи місцевого самоврядування.  

      Особи, уповноважені на виконання функцій держави, подають декларацію щорічно до 15 квітня, а особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, - під час подання заяви про прийом на роботу або про участь у конкурсі на посаду державного службовця.

     Методичними рекомендаціями щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функції держави, декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 9 квітня 2001 року № 175, встановлений наступний порядок заповнення Декларацій:

     У першому розділі державний службовець (далі - декларант) відображає загальні відомості щодо себе та членів сім'ї.  

    Пункт 1. У разі якщо протягом періоду, за який здійснюється декларування, декларант змінив прізвище (ім'я), у пункті 1 слід зазначити спочатку нове прізвище (ім'я), а у дужках - попереднє прізвище (ім'я).  

     Пункт 2. Цей пункт слід заповнювати на підставі паспортних даних про прописку або тимчасову прописку (реєстрацію). У разі якщо назва населеного пункту (області, вулиці та інших реквізитів цього пункту) зазнала зміни, що не відображено у паспорті декларанта, необхідно навести його назву за станом на дату заповнення цієї декларації.  

     Пункти 3 і 4. Категорія державного службовця відповідно до займаної посади, а також категорія, на яку претендує особа (декларант), зазначається відповідно до положень статті 25 Закону України «Про державну службу». 

    Пункт 5. У цьому пункті записуються відомості щодо членів сім'ї декларанта, зокрема прізвище, ініціали і ступінь родинного зв'язку. До членів сім'ї декларанта належать: чоловік (дружина), батьки та неодружені діти декларанта, які проживають спільно з ним на житловій площі, зазначеній у пункті 2 цього розділу та у розділі IV, або на іншій житловій площі, що наймається/орендується (пункт 4 розділу III). У разі одруження дітей декларанта відомості щодо отримання ними доходів не враховуються. Відомості щодо членів сім'ї, які прописані разом з декларантом, а мешкають окремо і не виконують обов'язків із взаємного утримання, у декларації про доходи не відображаються. Відомості щодо членів сім'ї, які прописані окремо, але проживають разом на спільній житловій площі та виконують обов'язки із взаємного утримання, враховуються у декларації.  

    У другому розділі декларант відображає доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами за відповідний рік. 

     Пункт 1. У цьому пункті зазначається загальна сума сукупного, одержаного (нарахованого) у звітному році доходу за місцем основної роботи (служби) декларанта, а також не за місцем основної роботи (служби). 

    До складу цих відомостей, зокрема, включаються: заробітна плата, премії, надбавки, винагороди, пенсії, стипендії, а також доходи, перелічені у підпунктах 1.1 - 1.7. З'ясувати суму одержаної пенсії у звітному періоді можна у відділі соціального захисту за місцем проживання.

    Сума доходів, зазначених у підпунктах 1.1 - 1.7, не може перевищувати суму, вказану у пункті 1, оскільки перелік доходів у цьому розділі не є вичерпним. Якщо декларант має певні сумніви щодо правильності визначення ним розміру сукупного доходу, йому слід звернутися до джерела виплати (бухгалтерії) і одержати такі відомості, в тому числі про фактично сплачені обов'язкові платежі (прибутковий податок, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування). У разі отримання доходів у натуральній формі їх розмір визначається згідно з платіжними відомостями, накладними, іншими обліковими документами таких виплат, а у разі відсутності підтверджуючих документів, на підставі ціни, але не нижчої за звичайні ціни. Кошти, одержані декларантом у звітному році для здійснення витрат під час відрядження, в тому числі за кордон, а також кошти, отримані ним у рахунок відшкодування витрат на відрядження (вартість проїзду, проживання у готелі, витрати на харчування) безпосередньо від установ, організацій чи осіб, які приймали декларанта (членів його сім'ї) за кордоном, включаючи суми одержаних стипендій під час стажування за кордоном, до складу доходів, що відображаються у цьому розділі декларації, не включаються.  

     Підпункт 1.1. У ньому зазначаються суми фактично отриманих дивідендів, процентів, роялті, в готівковій формі чи отриманих на власні рахунки, в тому числі депозитні, чи в іншій формі, ніж грошова.             При цьому у Методичних рекомендаціях міститься наступне тлумачення зазначених термінів: 

   Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою на користь декларанта (члена сім'ї декларанта) - власника корпоративних прав (довірених осіб власника), емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку. До дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов'язані із зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридичною особою. Ці виплати слід відобразити у підпункті 1.6 цього розділу декларації.  

    Корпоративне право - право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи.  

   Проценти - платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора (декларанта, членів сім'ї декларанта) у вигляді плати за залучені кошти або майно, взяте у користування на визначений термін. До процентів також включається платіж на користь декларанта за використання його майна, отриманого позичальником від декларанта в користування (орендні, у тому числі лізингові операції). Сума доходу визначається згідно з укладеним договором, але на підставі цін не нижчих від звичайних. За наявності істотних доказів щодо отримання таких доходів у менших розмірах, ніж передбачені угодою, доходи враховуються за фактично отриманими сумами. Проценти, нараховані декларанту (вкладнику) на суми коштів, внесені ним на депозитні рахунки банків, а також проценти, нараховані недержавними пенсійними фондами на іменні пенсійні рахунки за умовами договорів додаткового пенсійного забезпечення (за рахунок інвестиційних прибутків, одержаних недержавними пенсійними фондами як результат управління фінансовими ресурсами вкладників), враховуються на підставі виписки банку чи відповідної небанківської фінансової установи.  

    Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, визначених як об'єкт права власності фізичної особи, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права на винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення, моделі або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретних формул або процесів, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Сума доходу визначається згідно з умовами укладених угод виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайні ціни, та на підставі первинних платіжних документів.  

   Підпункт 1.2. У ньому зазначається матеріальна допомога, включаючи допомогу, передбачену законодавством. Зокрема подарунки, благодійна допомога, пожертвування, безповоротна позика (у грошовій та натуральній формах), у тому числі одержані під час перебування за кордоном або з іноземних держав. У цьому підпункті також відображаються безоплатно отримані чи успадковані у власність квартири, земля, будівлі чи інші споруди, інші основні фонди (бібліотечні), рухоме майно, велика рогата худоба, свині - за договірними цінами, згідно з нотаріально засвідченими документами, але не нижчими за звичайні ціни.  Подарунки (крім подарунків від членів сім'ї), якщо їх вартість перевищує 5 мінімальних заробітних плат на рік, відображається у сумі такого перевищення. Якщо подарунки отримані у вигляді цінних паперів, вони враховуються за ціною не нижчою за звичайні ціни. Подарунки у вигляді творів мистецтва, історичних цінностей, антикваріату включаються до суми доходів на підставі нотаріально засвідченої копії експертизи щодо визначення вартості подарунків. У цьому підпункті вказується вартість безоплатно наданих платних медичних послуг, у тому числі за рахунок цільової благодійної допомоги, яка надається благодійними організаціями на оплату косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, лікування зубів та їх протезування з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; штучних запліднень, аборт (за винятком абортів, які проводяться за медичними показаннями), операцій з переміни статі, лікування венеричних захворювань (за винятком лікування СНІДу); послуг санаторно-курортного лікування, крім спеціалізованих санаторіїв, які знаходяться на бюджетному фінансуванні (для лікування туберкульозу); відпочинку, послуг туризму, вартість навчання фізичної особи або членів її сім'ї в навчальних закладах, крім навчання за рахунок бюджетного фінансування, а також суми кредитів, наданих без установлених термінів їх повернення.  

       Підпункт 1.3. У ньому зазначаються суми страхового відшкодування і страхові суми, одержані декларантом внаслідок настання страхового випадку за договорами добровільного та обов'язкового страхування, а також суми страхових внесків, сплачених за громадянина іншими особами, крім внесків з обов'язкового державного страхування.  

      Підпункт 1.4. У ньому зазначаються доходи, одержані у вигляді авторської винагороди (гонорару).  

     Підпункт 1.5. У ньому повідомляється про оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької і незалежної професійної діяльності, а також суми доходів, отриманих від продажу більше одного разу на рік власного майна (рухомого та нерухомого), включаючи речі особистого вжитку, вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат.  

    Підпункт 1.6. Тут зазначаються доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав (див. підпункт 1.1).  

    Підпункт 1.7. У ньому записуються відомості про основну і додаткову заробітну плату, премії, надбавки, винагороди, передбачені законодавством.   

       У розділі третьому Декларації декларанти відображають зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, за відповідний рік.  

      У пунктах 1 - 5 розділу III зазначаються зобов'язання щодо сплати внесків (платежів), виконані (здійснені) декларантом у звітному році на користь інших юридичних і фізичних осіб внаслідок укладання договорів (прийняття і виконання зобов'язань), зазначених у цьому розділі.  

    Пункт 1. У пункті 1 зазначається розмір сплачених внесків (за власні кошти) за договорами добровільного страхування.

    Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що страхування може бути добровільним або обов'язковим.Згідно статті 5 Закону України «Про страхування», добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

        Видами добровільного страхування, за зазначеною статтею, можуть бути: 1) страхування життя;  2) страхування від нещасних випадків;  3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);  4) страхування здоров'я на випадок хвороби;  5) страхування залізничного транспорту;  6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);  7) страхування повітряного транспорту;  8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);  9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);  10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;  11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 цієї статті);  12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);  13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);  14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);  15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті);  16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);  17) страхування інвестицій;  18) страхування фінансових ризиків;  19) страхування судових витрат;  20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;  21) страхування медичних витрат;  22) інші види добровільного страхування.  За необхідності розмір внесків, сплачених за договорами добровільного страхування можна уточнити в страховій організації, яка видала страховий поліс відповідно до укладеного договору.            

         Пункт 2. У пункті 2 зазначається розмір внесків, спрямованих у звітному році на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення (платежі на іменні пенсійні рахунки) відповідно до укладених договорів з недержавними пенсійними фондами. Згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 22 грудня 1995 року N 491/95-ВР «Про усунення зловживань в процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян» забороняється залучення грошових коштів громадян суб'єктами підприємницької діяльності, для яких цей вид діяльності не передбачений спеціальним законодавством України. Постанова зобов'язує зазначених суб'єктів підприємницької діяльності виконувати зобов'язання відповідно до умов договорів, укладених з громадянами до набрання чинності цією Постановою. При цьому право власності на кошти, що знаходяться на іменних пенсійних рахунках, фондам не переходять. Таким чином, недержавні пенсійні фонди зобов'язані виконувати умови договорів, укладених до 22 грудня 1995 року. 

        Пункт 3. У пункті 3 повідомляється про сплачені протягом звітного періоду платежі за договорами позики (за одержані декларантом кошти або майно у позику (тимчасове користування)), у тому числі про основну суму позики, а також проценти або фіксовану суму на цю позику (див. підпункт 1.1 розділу II методичних рекомендацій), незалежно від того, отримані вони від банківських установ чи від інших юридичних або фізичних осіб.

      При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.         

      В свою чергу, згідно статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.        

    Таким чином, кредит за своєю суттю не є доходом, у зв’язку з чим відображається у зазначеному пункті.        

      Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Зазначений кредит надається фізичним особам у власність та поверненню не підлягає.        

      З викладеного слідує, що вищезазначений кредит є прибутком, а тому відображається у пункті 1 Розділу ІІ Декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім`ї. 

      Пункт 4. У пункті 4 зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду за договорами найму (оренди) будь-якого майна у юридичних чи у фізичних осіб, зокрема плата за користування житлом (квартирна плата) і плата за комунальні послуги згідно з договором найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, якщо квартира не приватизована. До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання привізної води для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають центрального гарячого водопостачання; користування електроенергією.  

      Пункт 5. У пункті 5 зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду юридичним і фізичним особам за зобов'язаннями щодо утримання майна, зазначеного у розділах IV і V, тобто майна, яке знаходиться у приватній власності декларанта (членів його сім'ї). Наприклад, членські внески і платежі за зберігання автомобіля у гаражному кооперативі, платежі (плата за користування жилим приміщенням і комунальні послуги) згідно з договором на утримання приватизованої квартири.  

      У розділі четвертому декларант зазначає загальну площу (метрів квадратних) нерухомого майна, переліченого у пунктах 1 - 5 цього розділу, якщо таке майно знаходиться у його приватній власності внаслідок купівлі (приватизації, успадкування, дарування, міни, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками та учасниками). Записи здійснюються на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Площа будинків (квартир) зазначається на підставі даних бюро технічної інвентаризації. Площа земельної ділянки зазначається на підставі документів (актів) про її відведення. Якщо громадянину на правах власності належить лише частина житлової площі, то в декларації враховується лише належна йому частина та частка на неповнолітніх дітей (у матері або батька за згодою сторін).

    У розділі п’ятому декларант перелічує марку, модель та об'єм двигуна кожного транспортного засобу, який він має у приватній власності внаслідок купівлі (успадкування, дарування, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками та учасниками). Записи здійснюються у відповідному рядку (пункти 1 - 5 цього розділу) залежно від наведеної класифікації транспортних засобів. Відомості про транспортні засоби записуються на підставі даних технічних паспортів. Уточнення можна зробити в органах, де зареєстровані транспортні засоби.  

       У розділі шостому зазначаються відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи.  

       Пункт 1. У пункті 1 зазначається загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, які були придбані (куплені чи одержані як подарунок або внаслідок персоніфікації) декларантом протягом звітного періоду. Номінальна вартість цінних паперів (вартість, зафіксована на бланку цінного папера) зазначається з урахуванням здійсненої індексації, про що повідомляє емітент цінного папера. До цінних паперів належать: акції, облігації державних та місцевих позик, облігації підприємств (організацій), державні скарбничі (казначейські) зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні майнові сертифікати.  

      Пункт 2. У пункті 2 декларант зазначає розмір внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств (установ, організацій), тобто розмір його корпоративного права, включаючи суми, які були відчужені ним (продані) у цей період (див. "корпоративне право" у поясненнях до підпункту 1.1 розділу II). Внесення певних коштів до статутного фонду акціонерного товариства засвідчується цінним папером - акцією, яка дає право на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації товариства.  

      Пункт 3. У пункті 3 зазначається сума грошових коштів на рахунках (ощадних, депозитних, поточних, анонімних) у банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за її межами. При цьому не зазначається назва банку (установи), його адреса та види і номери рахунків (вкладів).             Методичними рекомендаціями передбачено, що відомості про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця зазначаються станом на 1 січня року, що настає за звітним.