Для забезпечення екологічного та санітарного стану міста, збереження здоров'я мешканців і зменшення захворюваності на алергію, відділ з благоустрою та екології виконкому інформує про необхідність боротьби з карантинними рослинами та бур’янами. Знищувати карантинні рослини можна різними  способами: скошуванням, вириванням, виполюванням поблизу своїх садиб, офісів та  прилеглих територій.

 Перше місце серед карантинних бур'янів по шкідливості посідає рослина-алерген амброзія полинолиста. Під час цвітіння з середини липня рослина амброзії здатна  виробити  до  2,5  млн.  пилкових  зерен,  що  викликають в людей захворювання на поліноз: спостерігається втрата працездатності, з’являється набряк слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, розвивається астма. Алергени, що містяться в листі, викликають дерматити. В пилку амброзії містяться особливі білки – антигени Е і К. Через слизову оболонку антигени потрапляють до лімфи і крові, спричиняючи захворювання.

 Основні способи боротьби з амброзією - це виривання, виполювання та використання рулонних газонів на території міст. 

 На другому місці по засміченості злісний карантинний бур'ян – паразит родини Повитицевих - повитиця польова та повитиця Лемана. В світі існує близько 274 видів, в Україні їх — 14 видів. Бур'ян поширений майже в усіх областях Степової та Лісостепової зон України. Площі, що знаходяться під карантином, становлять 48 852,103 га.

 Повитиця — рослина-паразит, що не має ні коренів, ні листків, лише ниткоподібне сильно розгалужене стебло жовтого, жовто-зеленого або цегляного кольору, що обплітає зелену рослину проти часової стрілки, прикріплюючись до неї присосочками. Всі поживні речовини та воду повитиця  бере  з  рослини-господаря.  Повитиця  уражує в основному городину, трави, квіти та декоративні насадження в парках, узбіччя доріг, росте вздовж залізничних колій і таке інше.

 Під час цвітіння та утворення насіння вміст отруйних сполук в рослинах дуже високий. Тому він є отруйним для худоби, викликаючи хронічні захворювання чи навіть загибель. 

 Вогнища  уражених  культур  рекомендовано  скошувати  з  захватом двометрової зони до цвітіння бур'яну. Скошену масу слід висушити та спалити. 

 Ценхрус довгоголковий - представник родини злакових. Росте на  різних ґрунтах, перевагу віддає піщаним. Бур`ян засухостійкий. Засмічує всі польові  культури, сади, узбіччя доріг, некультивовані землі, території дитячих садків та шкіл.

 Плід-зернина захищений колоском, що має колючки з  крючками на кінцях. Чіпляючись за шкіру людини чи тварини, крючки обламуються, що викликає процес травмування та нагнивання шкіри людей і тварин. Колючі колоски ценхруса мають алергопатичний потенціал, а саме: обгортки містять речовини, що призупиняють проростання насіння інших рослин.

 Основні способи боротьби з ценхрусом — це виполювання, скошування,  не допускання утворення колосків. 

 Гірчак повзучий (степовий) - багаторічна коренепаросткова рослина. Зовнішньо схожа на волошку, тому один із  використовуваних синонімів гірчака (Centaurea picris Pall) — волошка гірка. Росте на оброблених та необроблених землях, вздовж шосейних доріг та залізничних колій, в степах та населених пунктах. Рослина заввишки, 20-70 см., суцвіття — рожеві квітки, зібрані у поодинокі, розташовані на кінцях стебел, кошики.

 Небезпечність гірчака полягає в зниженні врожаю с.-г. культур, погіршенні якості врожаю. Гірчак висушує ґрунт та виділяє речовини, здатні гальмувати ріст і розвиток культурних рослин. Цей  бур’ян займає домінуючу позицію в ареалі зростання.

 Рослина має також алергічні властивості: речовини, що містяться в гірчаку, є отруйними для деяких свійських тварин. 

 Враховуючи велику шкоду карантинних бур’янів як для домашнього господарства, так і для здоров’я людей, боротьба з ними є одним з найважливіших завдань всіх землекористувачів.