Історично багатонаціональне, місто Мелітополь по справжньому глибоко усвідомило цю свою особливість, у 2008 році ставши учасником Програми «Інтеркультурні міста» під егідою Ради Європи. З цього часу життя Мелітополя концептуально і змістовно виступає невід’ємною й органічною складовою процесу творення спільного культурного європейського міського простору.

Так, при розробці «Стратегії розвитку міста Мелітополя до 2020», в ході анкетного опитування 2012 року, проведеного Центром соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету, було виявлено, що 55,9% опитаних основну перевагу міста, порівняно з іншими українськими містами, вбачали в його географічному розташуванні (перехрестя транспортних шляхів), 26,6% - в сприятливих кліматичних умовах, а 22,9% респондентів - в його інтеркультурності (мирному співіснуванні різних національностей). Якщо два перших фактори є об'єктивними і традиційно масово відзначалися в опитуваннях мелітопольців, то показники третього свідчать про визнання широкою громадськістю інтеркультурності як стійкої компоненти бренду міста.

За минулі чотири роки в нашій країні відбулись значні політичні і економічні зміни, що обумовили необхідність актуалізації «Стратегії розвитку Мелітополя» та її коригування згідно потреб і побажань мешканців міста. З цією метою з 26 лютого по 6 березня 2016 року було проведене соціологічне опитування мелітопольців, в якому взяло участь 2784 респондентів.

Дане анкетне опитування, також наочно демонструє прихильність містян передусім до соціальної характеристики міста – інтеркультурності. У той час, як дещо зменшився екологічний показник сприятливих кліматичних умов -25,3%, а вигідне географічне розташування (перехрестя транспортних шляхів) віднесли до соціокультурних переваг міста 38,7% його мешканців (значне падіння цього показника обумовлюється,на наш погляд, насамперед, анексією Криму Росією та військовим конфліктом на Донбасі), то Інтеркультурним містом вважають Мелітополь 25,5% мешканців, (зростання цього показника пов’язуємо перш за все з широким висвітленням прийняття Плану і заходів з його реалізації).

Наголошуємо,, що ріст прихильників інтеркультурної характеристики Мелітополя відбувається на тлі значної міграційної напруги у регіоні, викликаної, насамперед, потребою прийому значної кількості вимушено переселених осіб з Донбасу і Криму.

За вказаних обставин науковий супровід програм соціокультурної політики Мелітополя лише підтвердив свою доцільність і своєчасність, надаючи можливість адекватного вирішення громадою міста та його владою актуальної гуманітарної регіональної проблеми.

Разом з тим, маємо всі підстави вважати, що саме системний моніторинг ефективності багатьох попередніх практичних напрацювань і дозволив виявити ті оптимальні методи і напрями впровадження стратегії інтеркультурного Мелітополя сьогодні.

В світлі сьогоднішніх викликів перед мелітопольською громадою тим більш нагальним завданням постає впровадження «Плану міжкультурної інтеграції міста Мелітополь на 2015-2020 рр.», що полягає насамперед в об'єднанні зусиль різних секторів і мобілізації внутрішніх ресурсів впливу на покращення якості життя як його корінних мешканців, так вимушених переселенців – людей багатьох національностей, відтепер надовго, а можливо й на все життя – Мелітопольців.

Тому не викликає сумнівів, що до найважливіших компонент його впровадження слід віднести й подальше втілення нової урбаністичної моделі інтеркультурної інтеграції і зміцнення взаємин між культурними спільнотами міста – сумлінно відредагованої, протестованої й випробуваної на ефективність містами – учасниками Програми Ради Європи «Інтеркультурні міста» та адаптованої на практиці мелітопольською громадою при розробці і втіленні нинішніх міських стратегій управління етнокультурним розмаїття.

Людмила Афанасьєва, директор Центру соціологічних досліджень МДПУ ім. Б. Хмельницького.

Андрій Орлов, старший науковий співробітник Центру соціологічних досліджень МДПУ ім. Б. Хмельницького.